Різанина у Вуковарі
Спосіб вбивства: | масовий розстріл |
---|---|
Місце вбивства: | Овчара |
Координати: | 45°17′44″ пн. ш. 19°03′33″ сх. д. / 45.29556° пн. ш. 19.05917° сх. д. |
Мотив вбивства: | ненависть, помста, етнічна чистка |
Дата: | 20 листопада 1991 |
Час: | уночі |
Нападники: | члени Тероборони, вояки ЮНА, учасники напіввійськових формувань Шешеля, Аркана, «четників» |
Вбивці: | Югославська армія, сербські бойовики |
Убиті: | поранені та медпрацівники Вуковарської лікарні |
Зброя: | вогнепальна |
Різанина у Вуковарі (хорв. Pokolj na Ovčari), у Хорватії відома як просто «Овчара» (хорв. Ovčara) — масове вбивство під хорватським містом Вуковар, скоєне 18—20 листопада 1991 р.[1] (за іншими даними — в ніч проти 21 листопада 1991) військовиками Югославської Народної Армії та сербськими ополченцями. Найбільша різанина хорватської війни за незалежність. Її жертвами стали від 255[2] до 264 цивільних осіб і військовослужбовців,[3] здебільшого хорватів,[4][5][6][7] хоча серед розстріляних були і кілька сербів, які захищали Вуковар, були боснійці, угорці, один француз (доброволець Жан-Мішель Нікольє) і один німець та навіть племінник генерала ЮНА Андрії Рашети, який не мав його прізвища та видавав ліки в лікарні.[8] Також під час різанини вбили 25 представників української та русинської національності.[9] Імена вбитих включають одну жінку, одного 77-річного дідуся і одного 16-річного юнака. 23 жертвам було більше ніж 49 років. Серед жертв і журналіст Синиша Главашевич.[10]
Є свідчення, що криваве вбивство 200 пацієнтів і медпрацівників вуковарської лікарні схвалив особисто Слободан Мілошевич.[11]
Під час облоги Вуковара, яка тривала із серпня до листопада 1991, полягло близько 1600 оборонців і мирних жителів, а місто було майже повністю зруйноване. Падіння Вуковара 18 листопада 1991 року ознаменувало початок боротьби за незалежність Хорватії, а довготривала облога затримала югославські війська і дала змогу хорватській владі підготувати хорватську армію для оборони країни.
Після падіння міста серби захопили напівзруйновану міську лікарню, у підвалі якої перебували поранені хорватські вояки і мирні мешканці. Після цього частину з них солдати ЮНА та сербські воєнізовані формування вивезли на приміську ферму Овчара, зігнали у свинарник, розбили на невеликі групи та по черзі розстріляли їх із кулеметів. Поранених добивали пострілами з пістолетів у голову.[12] Точну кількість жертв не встановлено й дотепер, імовірно того дня було вбито від 255 до 265 осіб. Масове поховання виявили в жовтні 1992 року і взяли під охорону сили UNPROFOR, розгорнуті в цьому районі того року дещо раніше. 1996 року з могили на місці злочину розслідувачі МТКЮ ексгумували тіла 200 загиблих, близько 60 вважають зниклими безвісти і визнають мертвими.
Після війни Вуковар перейшов під управління ООН. Хорватія поновила свій контроль над містом у 1998 році. Нині на місці трагедії створено меморіал, який являє собою темне приміщення, де по черзі спалахують і гаснуть екрани з портретами жертв цього злочину.
- ↑ Хорватія: 25 років різанині у Вуковарі [Архівовано 2016-11-21 у Wayback Machine.] Євроньюс
- ↑ icty: Dokmanović case, (на archive.org 26 серпня 2000 р.) (англ.)
- ↑ U.N. tribunal to rule in Vukovar massacre case, Reuters, 25 вересня 2007. (англ.)
- ↑ Eugene Brcic Croats bury victims of Vukovar massacre, The Independent, 29 червня 1998 р. (англ.)
- ↑ Memorandum On Charges Against Indictees Currently Living in Serbia (англійською) . Human Rights Watch. 1. travnja 2001. Процитовано 5 листопада 2010..
- ↑ Serb war crime suspects surrender (англійською) . CNN. 15. svibnja 2002. Процитовано 15 листопада 2010..
- ↑ Robert Mackey (4 листопада 2010.). Near Vukovar, Serbia’s President Apologizes (англійською) . New York Times. Процитовано 21 листопада 2010..
- ↑ Davor Ivanković, Na Ovčari su ubijeni i Srbi, ali i francuski i njemački dobrovoljci, Večernji list, 18 листопада 2010. (хор.)
- ↑ Jolić S. «Мушим найсц синов гроб» / S. Jolić // Нова думка. – 1993. – № 98/99. – С. 13.
- ↑ Amnesty International Calls for Justice for Sinisa Glavasevic and Other Victims of Unlawful Execution in Vukovar; Amnesty International, 1997. (англ.)
- ↑ Джефрі Робертсон. Злочини проти людства
- ↑ Про Вуковар не забуто Україна молода